Дощ осінній умив позолоту -
Фотознімок у часі буття.
Пір’я птаха у миті польоту,
Де прискорене серцебиття.
Квітів пізніх пучок біля тину,
На городі рядок гарбузів.
Приголубив сльозою й калину
Та березовий лист, що уздрів.
Доторкнувся до чуба рябого,
Ще горіха, що тихо дрімав.
Обійняв, наче брата німого,
Журавля, що безсило гойдавсь.
Над криницею той сиротою
Схилив голову вниз до води.
Голосив... Так, здавалось... Душею...
Учувавсь йому сміх дітвори...
Не повернеш того, що минуло,
Що полишило літо, мов сон.
В грудях щемом-сльозою торкнуло -
Пролилося з дощем в унісон.
14.09.23
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2023
автор: Валентина Ланевич