Ех, руку поламав у павутині.
У тих очах — залізна ніч.
Я сміх рождав, у цьому й винен.
Хвала мені!
Ти орден мій задумав відібрати.
Та ж не китаєць я — єврей.
Примножилась, здуріла страта,
Де світ ідей.
Конфуціанством дівчина пройшлася.
Пробач: мережку поламав.
Щодня живу в якомусь страсі
Й страху нема.
18:43:56, 14.09.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2023
автор: Ти-2