Половині вклоняючись темній,
Чую пекла надривистий гул,
Де на каторзі душі нікчемні
Животіють за люту жагу.
Я і сам із подібного тіста,
Бо зачитаний вирок й мені.
Прийде час і почнуть урочисто
Катувати чорти на вогні.
За мою неприховану спрагу
Володіти майстерно пером,
За пролиту у віршах відвагу
Запалає на спині тавро.
Та навряд чи криваві тортури
Вільнодумцю зламають хребет,
Бо шепоче крізь зуби натура,
Що поет і у пеклі поет!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2023
автор: Zorg