Стежечку до саду засніжив снігопад
Калюжа ніби біле-матове скло.
Ще вчора з осінню танцював Листопад
Невже ,так швидко моє життя пройшло.
Вже зима ,холодно...падає білий сніг
Осінній сад у задумі в мовчанні.
І встеляє білосніжний килим до ніг
Згораю ,як жовте листя в коханні.
Забілів немов молоко осінній сад
Засніжені білим снігом дерева.
У синю даль відлетів красень листопад
Замела сліди зима королева.
Я став рабом закутий в ланцюг , кайдани...
Закритий у золоту клітку ,як птах.
Зимі поклонились дерева титани
Будить від сну рано сонечко в піснях.
Я рвусь із клітки ,як білий птах на волю
І згораю до тла ,як листя із віт.
Сплітаю із зір віночок...молю, долю,-
Щоб подарувать тобі ,цей ясен світ.
Стихла річечка...гаї, поля, діброва
В шубку ,павутинку вдяглася земля.
Лиш сонце зійде із за хмар ...рву окови-
Білим лебедем у твій рай лечу я .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2023
автор: Чайківчанка