а одинокість п’є знов самоту
даремно до зіниць надію водить
повинність оголошує не ту
приписуючись до земного роду
бездушне треба знову тут як тут
і вдих бездонний і такий же видих
на стрій незадоволених потуг
і на здійсненні в мріях краєвиди
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2023
автор: Щєпкін Сергій