Відозріли жита і давно відцвіли вже льонú,
Вже і літо минуло, уже пів життя за плечима.
Повертайтесь з війни, повертайте додому сини,
Обійміть матерів і загоюйте рани в обіймах.
Вже мереживо осінь плете. Жовтень став на порі.
Щоби землю вдягнути, яку шматували гармати.
Із далеких боїв вас давно вже чекає поріг,
І з надією вікнами світить щовечора хата.
На шипшині свічки. Загорілась калина вогнем.
Проводжають дощі в дальній вирій ключі журавлині,
Ви на смерть стоїте, ви за нас і щитом, і мечем,
Від найпершого дня, від початку війни і до нині.
Листопад запалає вогнями рясних горобин,
Роздарує деревам в садах всю свою позолоту,
Хай до рідної хати постукає втомений син,
І в обійми батьківські проллються найбільші гіркоти.
Вже мереживо осінь плете. Жовтень став на порі.
Щоби землю вдягнути, яку шматували гармати.
Із далеких боїв вас давно вже чекає поріг,
І з надією вікнами світить щовечора хата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2023
автор: Наталя Хаммоуда