Де страх не стих,
тривога, біль і вічний стрес,
Рятуєш ти,
щоденні ризики твій хрест.
Убережеш
на суші й витягнеш з води.
Хоч смертний теж,
не раз по лезі ти ходив.
Війна – як монстр,
у неї хижо-злий оскал.
Не кинув пост –
характер мужній не пускав.
Це – без ціни:
Йдеш, хоч замерз, втомився, змок.
Ти не змінивсь...
а смерть ступає крок у крок.
Дивлюсь, молю
у рідне небо голубе:
фатальна лють
не зачіпає хай тебе!
…Ще край димить –
вгамуємо стихію зла.
Хай прийде мир!
Всім рятувальникам - хвала!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2023
автор: Білоозерянська Чайка