Ти дихаєш повільно зовсім,
але так жадібно. Помітно,
це буде особлива осінь,
що перевершить, навіть, літо.
Ти будеш цілувати губи
при всіх, неначебто в останнє.
Без сорому, без страху, грубо -
хотітимеш ти покаяння.
Ти ставитимеш на коліна,
але ж я Богу, не молюся.
Я лиш проситиму уклінно,
не зупинятись в цьому русі.
Накручуєш волосся ззаду,
натягуєш до себе міцно.
Ми - підмет, присудок, додаток,
які злилася граматично.
Ми падаємо разом в ліжко.
Така брудна, як ми, ця постіль.
Тепер ти обіймаєш ніжно.
Це буде особлива осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2023
автор: Валерія Сотнікова