Ревіння мотору пронизує простір
І злякана тиша луною летить,
Від звуків гучних, що нагадують розстріл,
Душа завмирає і серце тремтить.
Вся ніч поєдналася із мотоциклом
І через глушник нам дарує свій рик.
І слід прогазовки, мов чорним чорнилом,
Малює і виє, безумства то крик.
Можливо когось це ревіння заводить,
Чи збуджують злякані очі дітей?
Коли децибели за сотню доходять,
Бо їм наплювати на інших людей.
Чи прийде той час, щоб вони зрозуміли,
Які побажання їм в спину летять,
Коли по під вікнами в них заревіли
Нащадки, яким на них теж наплювать.
18.09.23р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2023
автор: Степан Олександр