Дякую тобі, мій друже, фейсбук!
За те, що відкрив двері у свій дім.
Звідусіль летять пташки до наук,
Щоб пізнати мудрість життя у нім.
Кожен хоче почути новини
З усіх куточків планети землі.
І пізнати ,цей світ до глибини
Сіяти зерно правди на ріллі.
Дякую тобі, мій друже, фейсбук!
Ти вчитель, лікар і дядько мудрець.
Чую тебе беру перо до рук
Пишу я вірші, щоб співав співець.
Дякую тобі, мій друже, фейсбук!
За ясне світло у твоїм вікні.
Чую музику - милозвучний звук
Ти надихаєш, як квіт навесні.
Я дивлюсь, як цвіте сад у красі
Милуюсь, як пташечка співає .
В заметіль іду боса по росі
З мертвих душа моя оживає.
Ти у родину єднаєш долі,
Будуєш у наші серця мости.
Тисячу чудес на твоїм полі
сію зерно, щоб як колос зрости.
Я хочу як дуб зрости до зірок
Щоб злетілись до віт милі пташки .
У твій тихий рай роблю твердий крок
Розраджую усіх коли важко .
Дякую тобі, мій друже, фейсбук!
За рідних, друзів близьких, далеких.
Я на відстані чую, сердець стук...
Лечу до них на крилах лелеки.
В кожної нації своя мова
Музика єднає всіх на землі.
Звучить пісня, поезії слово
Немов ясне сонце сяє в душі.
Дякую тобі, мій друже, фейсбук!
що ти у тиші поруч зі мною .
В самоті не знаю душевних мук
Пливе мій час... життя за водою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2023
автор: Чайківчанка