Колись, можливо, цьому я й повірю,
Та тільки повагаюсь й промовчу.
І думати навчусь тепер повільно:
Пробачить, не пробачить втікачу.
Давно пішов ти, зачинивши двері,
Що скрипнули, неначе по душі.
Це ще одна з знайомих мені серій,
Що крутиться в життєвій метушні.
Той ранок в непогоді народився,
Із злістю вітер рвав мої думки.
Ти так спішив, та у дорозі збився,
Тому ішов не місяці - роки.
З тих пір пройшло дощів уже немало,
І обміліла річка не одна...
Ти добре знав, як я тебе чекала,
Та замала цьому була ціна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2023
автор: Cнежана