Осінь, моя осінь,
Що ж ти наробила:
Чому мої коси
Ти посеребрила...
Додала ще й зморшок
На моє обличчя,
Не сховала в кошик,
Так, як це годиться...
Стан мій ти зігнула,
Болить поясниця,
І швидко ходити
Вже мені лиш сниться...
Буває й ночами
Теж нема спокою,
Може ти смієшся:
Чогось наді мною...
А я ж тебе, осінь
З радістю зустріла,
Й твою диво - просинь,
Навіть полюбила...
Прошу тебе, осінь:
Бедь же справедлива,
Моїм чорним косам
Верни гарний колір...
І не насміхайся
Щодня наді мною,
Додай мені сили
І залиш в спокої...
А я тебе, осінь
Буду шанувати,
І про тебе буду
Я вірші писати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2023
автор: геометрія