літа відліт, вітер підіймає пил: буря смиче гіль вишень
я б прояснив та поезія сира, починає сушитись
на кілька слів муза вийди до двору, на перетини зору
посміхаючись у мою сторону, це вдосталь як здорово
цвіркуни жадали співу, став хлюпоче збиваючи піну
підлетіли фазани по травах засиділися в асанах
марнота всіх минулих звершень, як гудить поруч джміль чи шершень
цю негоду прогонимо рукою; обійми мить спокою
босоніж виринає світанок від нічних колисанок лоскітливих русалок
від проміння сіяє левада сама собі рада розминулася із градом
[b]під буяння зеленого листя ми стаєм Особистістю[/b]
вся природа у вірі сплелася аби ми оновлялися
руку до вільного неба, другу – я простягаю до тебе
[b]давай станемо близько, наскільки в нас вистачить блиску[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2023
автор: Gaduk