ТУМАН
(До картин Заслуженого художника України Анатолія Марчука )
Туманний ранок – казка, диво,
Таке побачиш не щодня.
До себе вабить так грайливо,
Природі дав своє́ вбрання.
Туман над плесом простелився,
Скупав усе, як в молоці,
У нього край цей оповився,
Він ліг спочити на ріці.
Торкнувся ніжно всьо́го й всюди,
Цю диво-казку він створив,
Та й тішить око й тішить бу́де,
Бо водне плесо полюбив.
Він закохався до безтями
В грайливі хвилі на ріці,
До неї він із почуттями...
Які ж красиві шати ці!
Так ніжно й лагідно голубить
І луг, й дере́ва і ріку,
В обі́йми брати дуже любить,
Бо вдачу має він таку.
Ще й оселився у долині,
Там, де смарагдова трава,
Там обійняв волошки сині,
Їм пісню лагідно співа.
Він сте́лить сиву скатертину,
Яка неначе оксамит,
Накинув сивую хустину
На верболіз, який не спить.
Туман над плесом простягнувся,
Навко́ло все заворожив,
До всього ніжно доторкнувся,
Але недовго там пожив.
21.09.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР