Павутинки бабиного літа…
Хто їм помережив завитки
І сипнув з небесної блакиті
Срібно-білі стьожки і нитки?
Павутинки бабиного літа
Цілували очі і уста.
Я не відганяла їх – манила
Біло-срібна їхня простота.
Павутинки бабиного літа
Доторкнулись ніжно до щоки.
Осінь вже спутилася за літом.
Десь тепло згубилось і роки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А