Осінь! Осінь! Ти не диво:
Просто літо відійшло,
Просто дощик несміливо
На вікні карбує скло.
Все, як наче й симетрично -
Час крокує слід у слід,
То від чого так незвичний
Знову осені прихід?
Може, в світі є мізерна
В людських душах доброта
Й ожива від того скверна,
Що тікає й теплота.
І співа мінором осінь
Й тягне низку довгих дум,
І в цій області відносин
Провокує тихий сум.
Та в такій журби нагоді
Де все чахне і згаса,
Урочиста є в природі
Листя сплячого краса!
І у їхній млявій тризні,
Що друкує час без слів,
Чутно шепіт афоризмів
З непрочитаних рядків!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2023
автор: Шарм