Гуркоче грім останньої грози,
Осінній теплий дощ змиває спеку літа,
Із лісу вересень грибів вже наносив,
Ось жовтість незабаром запанує в світі.
Підріж волосся — жовтня так зустрінь,
Піди в четвер у парк по стигле листя кленів
І золотаві кульчики собі надінь,
Надінь, хоча й життєва барва — то зелене.
Між зорями виблискує змія,
Я вірша їй у такт пишу оце для тебе.
І постать подумки з’являється твоя:
Чи бачиш здому, як горить вогнем крайнебо?
1 жовтня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2023
автор: Ти-2