Із посмішкою ніжною й легкою,
Яку з дитинства я перейняла,
Мережила й своє життя лиштвою,
Сукала нитки із твого тепла.
Тому і не збивалася тугою
Ніколи з ніг, бо думала всякчас,
Що ти ніколи не була слабкою,
Твій вогник віри й досі не погас.
Я так його ховаю від негоди!
Та дуже часто, і собі на подив,
Надії ним запалюю зірки.
Він не дає забути про світання,
Про дні, де не було розчарування, й
Лише незрілий плід бував гірким.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2023
автор: Горова Л.