Не тільки тіла подруга, й душі,
В сувій дрімоти кутаєш всі члени.
О, ковдро, вже запалені ковші* -
Небесної імли аборигени.
З-під сяйних вій полярної звізди
Спливає світлотканая дорога...
По ній, посестро, в сон мене зводи,
Минаючи буденності облогу!
Ступатиму оглядно слід-у-слід,
Нектаром мрій спорошуючи ноги...
Чекатиму на свята живопліт,
Що виведе із сірого чертога.
Подружнице, постережи-но сни,
Бо крутиться довкола злобний вихор.
Посплю я до прийдешньої весни,
В блаженстві снів перезимую лихо.
Chara Vinna
*ковші - сузір'я Малої та Великої Ведмедиць
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2023
автор: Chara Vinna