“Усе не важливо, ми атоми”

Усе  не  важливо,  ми  атоми,
Усе  не  важливо,  ми  пил,
І  вже  не  важливо,  із  чого,
Й  для  чого  нас  Бог  зліпив.

Для  чого  дозволив  бачити,
І  знати  його  Ім’я,
В  уклін  щоб  просити  пробачення,
За  грішне  своє  життя?

Чому  не  почув  молитви  він,
Спаси  нас  і  сохрани,
А  може  і  справді  винні  ми,
Й  не  бачим  своєї  вини.

Для  чого  прикрившись  вірою,
Вбивав  й  спопеляв  міста,
Для  чого  дозволив  грішникам,  
Збирати  людські  життя.

А  може  його  вже  викрали,
Чи  просто  лиши  сил,
І  демонів  люті  викрики,
Лишають  людей  вітрил.

А  може  забув  послухати,
Чи  просто,  був  вихідний,
І  він  не  звернув  уваги,
Й  не  вдіяв  потрібних  дій.

Як  міг  дорікати  в  грішності,
Коли  навкруги  війна,
Й  просити  до  краю  вірності,
Коли  із  могил  стіна.

Невже  він  воліє  бачити,
Життя  із  сумних  вістей,
Людськими  життями  бавитись,
Й  ховати  своїх  дітей.

А  може  колись  дограється,
Й  закінчиться  Божий  світ.
Чи  серце  батьківське  крається?
Зчорніє  планети  цвіт…

Усе  не  важливо,  ми  атоми,
Усе  не  важливо,  ми  пил,
І  вже  не  важливо,  із  чого,
Й  для  чого  нас  Бог  зліпив…

24.09.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2023
автор: Микола Максимович