Ріку життя не зупинити,
Вона вперед мене веде,
Те що було, не загубити,
Я Богу дякую за це...
Додому, додому, додому:
Так хочеться знову мені,
Залишить турботи і втому,
Спокійно пожить в тишині...
На жаль, я поїхать не можу,
Війна не дозволить мені...
Молюся щоденно я Богу,
Й вклоняюся рідній землі...
Живу майже рік я у Польщі:
У сина свого, у сім"ї,
Мені тут цікаво і просто,
Й спокійно живеться мені...
А хата моя там, в Долинській,
І друзі, і школи мої,
Й сусіди мої прехороші,
На батьківській рідній землі...
На цвинтарі там спочивають:
Матуся і син, й чоловік...
Де спокою взяти не знаю,
У цей неспокійний мій вік...
Синок мій найстарший, Сергійко,
Загинув на шахті давно,
У спогадах він,є постійно,
Приходить у снах як було...
І вітром бурхливим, як морем,
Мене щось у прірву несе...
І тіло моє заболіло,
А в спогадах все ще живе...
Додому, додому, додому,
Мене там ніхто вже не жде,
Лиш хата моя веселкова,
Й могилки на цвинтарі теж...
Ріку життя не зупинити,
Вона вперед мене несе,
Те що болить не загубити,
Я Богу дякую за все!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2023
автор: геометрія