Жив собі хлопець. Хотів, щоб його
щиро любила шльондра-мати.
На кожного кидався, хто свистів
матері в спину. Тому що лягати
й справді кортіла вона на те
місце, куди жбурляли каміння.
Та хлопець кохав її. За пусте
вважав ті плітки. Почалася бійня
з сусідом-покидьком. В ці часи
мати витягувала сигарету
в нього останню і клала до губ,
всміхалась брутально. А він естафету
пращурів-воїнів перехопив
і так воював, що навколо хрініли.
До вух його долинав райський спів -
про місяць на небі та інше... Гриміло,
трахали мати його вороги,
ракетні коїтуси тривали.
А вона зневажала його й тоді,
коли синові очі круки клювали.
26.09.2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2023
автор: Валерій Коростов