Колись він вірив у Бога.
Коли заходив до церкви, то бачив десятки картин.
З права, зліва, з верху був Ісус, Діва Марія, Таїнство хрещення, чи свята вечеря.
Його тіло покривалося сиротами коли він бачив Ісуса розіп'ятим на хресті, його душа боліла.
Він потім плакав у самотній кімнаті.
Десять років він ходив до церкви, десять років одні й ті ж переживання супроводжували дитя.
Та одного разу, хлопчину до церкви не пустили.
Чому?
Бо він прийшов у спортивному костюмі.
Старі баби ганебно провели поглядом та прогнали.
Більше він не ходив до церкви.
Потім він дізнався, що Ісус історичний герой, а можливо і чаклун.
Потім він дізнався, що наша віра, зовсім не та, про яку він думав.
Потім він благав у Бога, врятувати їх від бомб, що сипалися з неба.
Тато помер через два дні, мама через п'ять.
Він перестав вірити у Бога ще у дванадцять, але не міг не просити про допомогу.
Бог є... Бога немає...
Війна є...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2023
автор: Кхонгсаван Прін Сапарат