Лицар

Кажуть,  він  не  закладав  храмів,
Не  залишив  по  собі  віршів,
Просто  жив  і  не  ламав  драми.
Зрідка  очі  піднімав  вище,
Та  здебільшого  -  орав  ниву,
Як  сумирний  кінь  тримав  рівно,
І  в  суботу  випивав  пива,
І  ніколи  не  кричав  в  гніві.

Добре  вивчив,  що  таке  -  треба,
Знав  чудово  хто  й  на  що  здатний.
Забагато,  може,  брав  на  себе,
Ніби  лицар  у  важких  латах.
Ні,  не  мав  він  видатних  статків,
І  талантів  теж  не  мав  ніби.
Був  звичайний  він  платник  податків,
Заробляв  собі  на  шмат  хліба.

Він  ніколи  не  гнівив  Бога
Наріканнями  на  долю,  тощо.
Знав  -  у  кожного  своя  дорога,
І  паломництво  своє  й  проща.
Обирає  кожен  -  як  жити,
І  одним  -  давай  життя-спалах!
Ну,  а  він  хотів  аби  -  діти.
А  собі  завжди  хотів  мало...

Ну  і  звісно,  він  пішов  першим,
І  копав  окоп  зпвжди  рівно.
І  в  дешевеньких  своїх  берцях
Ліз  спокійно  він  на  штурм  ліній.
І  завжди  він  прокидався  рано,
І  голився  кожен  день  чисто...
Покладіть  на  ліве  око  Сонце.
Покладіть  на  праве  око  Місяць.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2023
автор: МАКСИМ САЛЬВА