Дихає холодом осінь,
Смуток охоплює душу,
Слякоть прийде і морози,
Все це стерпіти я мушу...
Я придивляюсь до всього,
Зойки і клекоти чую,
Та все ж найбільше тривожить:
Мене війна й людська дурість...
Дурість несе нам росія,
Вірить мені не хотілось...
Вітри кремля прилетіли,
Путіну вбить нас схотілось...
Осінь мене не тривожить,
Я по життю небайдужа...
Прийдуть вітри і морози,
Якось все ж жити ми будем...
Щедра ще нині ця осінь,
Хоч і дощів ще немає,
Є і тепло ще і просинь,
Що буде завтра не знаю...
Мені б хотілося дуже,
Щоб вже війна закінчилась,
Щоб розцвіла Україна:
Вічна, красива і вільна...
Дихає холодом осінь,
Смуток прогнати я мушу,
Допомага сонце й просинь,
Це звеселя мою душу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2023
автор: геометрія