а біль був її спасінням
фортецею
обладунком
де ніжність знімала крила
там воля гострила стріли
у сутінках прохолодних
так легко було
відпочити
світанок - і тільки в півоберта
обличчям назустріч променям
далеко ідеш , подорожня ?
до Бога ?
чи може й далі ?
невже в безкінечному світі
любові
тобі
немає ?
мовчала вона
не зважала
питань було так багато
а їй ще ж у цьому безмежжі
себе і своє шукати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2023
автор: Лана Краска