він каже: кохання — це хімія, чари
«три роки», а далі — по колу
годинник любові закволить
і знов до чуттів тре з надією чалить
він каже: це згодом, приходить із часом,
як крига крадеться до річки,
воно не нове, і не вічне
константа межі, що спотворює щастя
він каже: в стосунках стається і лишок
до дна, до кінця чи по горло
підносишся неба, як горній
і зовсім не знаєш, як втримати вишнє
він каже: допоки кохаю — то всотуй
допоки на ліжку відвертий
допоки громами не вергну
ти ласуй цю ніжну і сласну істоту
він каже: люблю. віддаюсь без вдавання,
в моменті, у віршах, у тиші
як кепсько до крику — то втішу
не знаю, як довго триватимуть вандри
він каже: у текстах не брешу, а каюсь
що іноді граюсь душею
а так — то по вуха уже я
по вінця, до скону, кохана, до краю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2023
автор: Anastasiiith