Із срібної павутини бабиного літа
Виткала таке чудове мереживо осінь,
Поміж дерев розвішала, нехай сяє звідти,
Мов серпаночок прозорий.Та й моє волосся
Мережива того колір нині уже має,
Між русявого снується срібна його нитка.
Але осені у серце я ще не впускаю,
Там мелодія лунає хай літечка-літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський