За мить можливо в прірву шкереберть
Зірватись, все коту під хвіст пустити.
Лиш смертю можна подолати смерть.
А подолаєш – більш не будеш жити.
Готуйся, не готуйся – все одно
До неї ще ніхто не був готовий
Заздалегідь. Бо смерть – це не кіно:
Помер – то вже не будеш жити знову.
Хоч вибір є, та виходу нема,
А шлях один звідціль – до того світу.
За світлом зазвичай приходить тьма,
Опісля ж – знову має стати світло!
А якщо так, тоді і поготів
Нема підстав у відчай упадати.
Шукать складне навіщо у простім?
Живеш – то при́йде час і помирати.
Про воскресіння мріяти – пусте.
Якщо вже про безсмертя говорити,
То Бога я проситиму про те,
Щоб в пам’яті людській подовше жити.
Напевне, що й пишу оці рядки
В надії їх зали́шити на згадку,
Щоби прорватись ними крізь віки
У світ нови́й, дарований нащадкам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2023
автор: Олександр БУЙ