[i]Уквітчані погляди ранять із тиші...[/i]
Троянда загине за диво у небі,
За ковані ноти у білім столі.
Розсипле стожари у чисто-вертепі,
Аби зрозуміти - хто зник, а хто ні.
Троянда відновить усе незабутнє.
Картини змалюють одвічні шипи,
Які непомітно зламає приступне,
Аби увінчати останні мости.
Шум та опіка незрілого моря...
Квітка нап'ється солоно-води.
І хай не малює нещирості доля -
Чорна троянда - про плинні віки...
Минають міста і залежні оселі,
Минає сторіччя ламкої пори.
Тільки троянда у тиші дуелі
Знову розтопить усі береги...
17.09.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2023
автор: Сара Ґоллард