Сіре... Темно-сіре... Світло-сіре...
Дуже бідна гама почуттів.
Бенефіс застиглої зневіри -
Струм нікому не потрібних слів.
Хтось зрадливо зойкнув та зомлів...
Хтось зрадливий знав про все потворне -
Чорне, темно-чорне, світло-чорне,
Маючи на все таємний вплив.
Сірий колір. Хибний лейтмотив.
Зачепитись поглядом за ранок?
А у ньому темно, як вночі.
Там наївність будувала ґанок,
Затишок... Хоча б вже наостанок
В світі нереальних забаганок
Вижити, невірно живучи!
Рівно. Ідеально. Бездоганно.
Як завжди, співаючи осанну,
Ввічливо вклоняється юрба.
А з корінням вирвана верба
Бачить в струнах зламаної ліри
Сіре... Темно-сіре... Світло-сіре...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2023
автор: Артур Дмитрович Курдіновський