Я наче з тих, хто й муху не образить,
Принаймні, якось так себе вважав.
Кусались мухи так одного разу,
Що я тоді вже помсти зажадав.
То що ж ліквідувать малу комаху,
Довести, що всесильний ти такий,
І полишить життя з одного маху,
Не визвавши її на рівний бій?!
Не рівні на початку наші шанси,
І по класифікації ваги,
Ще довго їй нарощувати масу,
Щоб нарівно зустрітись ми змогли.
Та де-які вважають - так і треба,
Що можна всіх давить підряд навкруг,
Вважаючи, що вже дістався неба,
Сам чорт йому уже не брат, не друг!
Та чим ще вище карлик задереться,
То видно карлика і оком вже простим.
Він, наче муха в павутинні б'ється
Своїх ілюзій, - стало видно всім.
Мораль одна є, - як мені здається
Щоб дертись вгору, - поміркуй передусім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2023
автор: Рунельо Вахейко