скільки лайна тобі стрілось і скільки там буде ще…
скільки кресатимеш іскри зі згарищ над урвищем ?
скільки ти гратимеш сонна із хтивістю в піжмурки?
скільки втискатимеш крапку, з якою все вижбурнеш?
жасно-зваблива, та жасно-нещасна на виході,
хто мав приносити спокій — розбурхував віхоли,
хто мав підносити неба — відлякував холодом
хто мав підтримувать ребра — розплавлював олово.
дівчинко-полумʼя, годі боятися осадів,
годі давитись калюжами, піною, грозами.
годі тремтіти, коли на колінах опівночі,
ти перед катом чекаєш на вирок, що визначить.
дівчинко, в біса прекрасна, до чорта цих менторів!
блазнів, що тільки у ліжку розпихують вектори.
дівчинко-жар, серед ночі жадана ілюзія,
випали біль і палай. бо за тебе молюся я.
присвята: Тобі, моя рідна дівчинко-полумʼя
[i]24.06.2023[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2023
автор: Anastasiiith