Нині Україна стала на коліна
Везуть синочка до рідної хати.
Встеляють до ніг квіти - плаче калина...
Мліє , від болю - стара , сива мати.
На голову оділа чорну хустину
Посивіла немов голубка за ніч.
Куля спалила - ранній квіт - цвіт калину
Запалила на честь сина - тисячу свіч.
О синочку, моя дорога дитино !
На кого лишаєш мене сироту.
Згасло моє сонечко у цю хвилину
Віддаю скарб найдорожчий в мерзлоту.
Лежить мій син, як живий у домовині
І зранене тіло більше не болить.
Сумну пісню співає птах на калині...
Від жалісного співу - душа щемить.
Болить душа ...немає для неї ліку
віддаю до землі дитину свою.
Мій син став героєм - від нині довіку!
Віддав життя за Україну в бою!...
Здається - така ніч довга, нескінчена...
ніяк дочекатись ранку не можу.
Впав ранній цвіт калини ,листочок клена ...
І біль матері ранить душу кожну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2023
автор: Чайківчанка