плине так час невблаганно
гортає життя сторінки
ще вчора мені ти незнана
сьогодні вже йдеш на віки́
розтанеш туманом ранковим
дощем свої сльози проллєш
поставиш три крапки де двоє
а далі ж бо що ? не збагнеш
і начебто все , що хотіла
лишила на згадку мені
і начебто крила розкрила
та все ж далі йдеш по землі
злітати не хочеш... не треба
лишатись не будеш ? нехай
та чом не зове тебе небо ?
і очі твої - то печаль ?
а я все чекатиму дива
забувши про слово "прощай"
в думках поцілунком зігрію
аби знала ти , що не жаль
не жаль мені втрачених років
не жаль болю від самоти
лиш плаче душа мимоволі
за щастям , в котро́му є ти
і начебто все , що хотіла
лишив я на згадку тобі
свої почуття відпустив я
аби ти злетіла з землі
однак забувати не буду
ні ранок , ні слово "прощай"
тебе знов шукатиму всюди
бо очі мої - то печаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2023
автор: Лана Краска