Тримай своє тіло найближче до мене,
Тримай на мені свої лагідні руки.
Ти більше, ніж я, заслужила повернень,
Я більше, ніж ти, заслужив на розлуки...
Хапай, як востаннє, жагуче повітря
І знову занурся у світ божевілля,
Бо наше кохання - то часточка світу,
Затьмарює розум дурманом, як зілля.
Тримай своє тіло найближче до спраги,
Щоб потім цінити смак кожної краплі,
Тримайся без мене, тримай без уваги,
Щоб закарбувати все згодом на шпальтах
На перших сторінках усе надважливе,
Що з розуму зводило кожного ранку...
Ти вся - візерунки шаленого дива,
Ти - більше ніж жінка та просто коханка.
Тримай своє тіло у ритмах конвульсій
Хіп-хопу, джаз-фанку й шаленого танго.
Стривай - ти у світі безмежних ілюзій
Без віку, без тіла, солодка, як манго...
Тримай своє тіло найближче до входу,
В емоції світла там мав бути вихід,
Тримай, як хотіла, і вдачу, і вроду,
Залишиш кохання солодкії крихи...
Тримай своє тіло найближче до мого,
Зрівай свої маски - оголена краща...
Душа не чекає звороту такого -
Такий чесний обмін: ніщо на нізащо...
Тримай своє тіло у ритмах конвульсій
Хіп-хопу, джаз-фанку й шаленого танго.
Стривай - ти у світі безмежних ілюзій
Без віку, без тіла... й солодка, як манго...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2023
автор: Володимир Науменко