***

Жадібно,  пошепки,  захлинаючись,  ковтаючи  слова,  
промовляючи  їх  ніби  мантру    чи    одкровення,
чи  то  наче  б    розмовляючи  уві  сні      -  
ти  відкриваєш    світу  потаємності    про  нього  і  про  себе  –  
у  верлібрі..  
Все  відбувається  мов  би  у  стані  афекту,  гіпнозу,  зачудування..
Виплюскуються  назовні    образи,  обриси,  дисперсії  думок,
порухи,  видихи..
Іноді  вони  зіштовхуються,    сперечаються..
В  сплетінні  речень  бувають  заховані  розпачливі  зойки,  
прикритий  туманом  смішок…
Вірш  може  бути  ламаним,  непевним,  
таким,  де  слова  шпортаються,  плутаються  –  
але    він  живе  .  
(хоча  іноді  трапляються  ерзаци.  треба  бути  уважним)
Така  собі  розмова  з  собою,
майже  вільний  потік  гордої  підсвідомості…    
І  все  стає    ледве  не  прозою    -  
коли  це    раптом  заримується..  
Адже  все  заримоване  –  легалізоване..  І,  здається,  світ  розвиднюється,  яснішає..  
І  майже  ідеально    встає  в  рамочки..    
Але  верлібр  чекає  на  свій  час..  
Невизначеність  –  як  силуети  і  запахи  ночі..    (дарують  враження..)




.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2023
автор: Irкina