Новий чоловік
У містечку, біля Бугу,
Наче й не старий,
Склеїв ласти від недуги,
Шніперсон Матвій.
Жив з дружинонькою Мотя,
Без дітей, на пару,
Тож залишилась самотня,
У будинку Сара.
Промайнули дні скорботні,
Почалися будні,
В синагозі, в день суботній,
Гучно, велелюдно.
Ведуть раду між собою,
Як на далі жити,
Було б добре із вдовою,
Когось одружити.
Бо не гоже молодиці,
Жити без мужчини,
Вона пишна, білолиця,
Для гріха причина.
Підшукали чоловіка –
Різника з базару,
Не питущий, не каліка,
Й вийшла заміж Сара…
В день наступний, по весіллі,
Каже він до неї:
- Говорила моя тітка,
Що серед євреїв,
Буде самим правовірним,
Буде самим справжнім,
Той, який перед обідом,
З жінкою приляже…
Прилягли, надходить вечір,
Знову він заводить:
- Говорив мій дід, до речі,
Він ще й досі ходить,
Те, що істинний єврей,
Не береться ложки,
Поки не отрима ніжностей,
Від дружини трошки…
А на ранок знову він:
- Говорила бабця,
Батько, дядько, його син,
Дівер, шурин, мамця…
Приминуло місяць з гаком,
У Сари питають:
- Як із новим чоловіком,
Чи не ображає?
- Мотя був інтелігентом,
Розумна людина.
Боря – ні, зате з ЯКОЇ
Гарної родини!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2023
автор: Костянтин Вишневський