На паркані, біля хвіртки, вся у павутинні,
Все життя висіла скринька, фарбована в синє.
Сумувала за часами, як була потрібна,
Як торкалася до неї поштарка тендітна.
Закладала через кришку газети, журнали,
А ще листи з марками, які всі чекали.
На той час, гадала скринька, таке завжди буде
І за неї на паркані ніхто не забуде.
Та з роками і спочатку журнали пропали,
Потім писати листи перестали.
Не виписують вже нині районну газету,
Всі новини свіжі бачиш, знають з інтернету.
Сумно, пусто тепер стало у поштові скриньці,
Вдень ховається павук, сидить на одинці.
Через отвір для ключа вітерець співає,
Іноді нам тих листів, так не вистачає…
3.10.23р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2023
автор: Степан Олександр