І
Манівцями плине осінь
По байраках і річками,
Зчервонілись в вербах коси –
Крадькома блука дворами…
Тичба горобців пухнастих –
Наїжачились, ждуть дощик…
В літа вже навчились красти
Жар тепла, ці змерзлі ночі…
Все частіше сивий дідик
З вітром в вікна лист жбурляє,
А дерева, злотий віник
Обмітає, роздягає…
ІІ
Вже плачуть вікна, перші холоди
І паворожка* шати золотить.
Ой як не хочеться прощатись, моя осінь,
Та павутиниться й злітає в небо просідь…
Так змінні в серці – радість і жура.
Десь високо у небі клик журав…
Відлунням у душі – здобутків, втрат мигдаль…
Щем осені в вікні тче зорекрилу даль…
* Паворожка – сонечко.
03.09.2011р. – 04.10.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2023
автор: Променистий менестрель