Наше невідоме

За  обрій  сонечко  заходить
Рожевіє  небосхил.
На  небі  місяць  сходить
З  мільярдами  світил.

Серебрить  довкіл,  чарує,
Манить  в  всесвіт  до  зірок.
Моя  душа  у  світ  мандрує.
Від  почуття  моїх  думок.

В  безмежнім  просторі  шугає,
Там  холод  й  темніша  синева..
Але  відчуваю,  що  незнана  сила
Душу  ніжно  огріва.

Життя  земне  лиш  забава,
Під  Сонцем,  Місяця,  зірок.
Чи  цю  суть  людина  розпізнала,
Коли  сягнула  в  космос  крок.
Жовтень  2023р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2023
автор: Сокол