Вересень ЖОВТЕНЬ листопаД

Я  топчу,  Вересень,  твою  стежину  у  траві,
А  ти,    заквітчаний  у  малахітовім  зеллі,
Такий  догідливий,  приємний  у  дорозі,
Та  вже  за  тиждень  -  Свята  Покрова  на  порозі.
Ти  на  прощання    горобинове  намисто  одягав.
Дарунок  твій,  твій  оберіг  мені  так  пасував.

 Я  ніжуся  до  сонечка  в  горі,
Любуюсь,  осене,  й  напитуюсь  тобою,
А  ти  торкнулася  крилом  і  
на  плече  вернулась  жовтотеплою  совою.
Ти  задивилася  у  даль,  в  його  багряну  душу  ,
А  я  шепочу  в  пір'ячко  твоє:"-Той  Жовтень  мій,  і  ти  його  не  рушай.
Він  мій,  моє  кохання  грішнє,
Для  тебе  він  картини  малював,  мені  він  пише  вірші"  .
Та  не  танцюй,  не  вигарцьовуй  і  вийми  пазурі  з  моєї  плоті  ,
Я  вже  пришвидшила  ходу,  я  теж  в  його  полоні.
Схиляю  голову    у    вишиванку  трояндо-жоржинову-
Чорнобривці  на  відкаті  рукава,  круг  коміра  -  оберегом  покрова.
Я  буду  жовтолисте  море  розтинати,
На  палубі,  як    Джек  і  Роуз  завмирати.
А  ще  люблю  братки-опеньочки  збирати,
Калину,  до  першого  морозу  у  пучки  побрати.

 А  ще,  мені  присвята  -  в  заграві  винній  вечори,
Як  мед  солодка  ніч,  і  з  місяцем  змовляння  до  зорі
Тоді  й  ходу  поважну  притишить  чосоплин.
Беззубе  літечко  верне  на  делька  своїх  хвилин.
У  серці  осінньої  краси:
-"Мій  Жовтню,  ти  зі  мною  назавжди?"

Осене-сова,  ти  знов  перемудрила,
Мої  думки  й  бажання,  все  йому  відкрила!?
Трійнят  горіхових  поклав  у  руку,
Для  здійснення  бажань,  на  кожну  пору  року  .

Та  не  пугич,  не  смійся,  не  кори,
Я  знаю  -  золоте  кохання...    недолуге,
Чого  б  то  Листопад  такий  чудний?
Бо  я  зним  розділяю  тугу:
Він  сльози  втре,  нанизає  на  павутину  ,
Штурхне  під  бік,  розкаже  гуморину,
Впіймає  вітер  за  хвоста
Й  посадить  в  пазуху,  немов  кота,
В  туман  підлиє  сіризни,
Від  неї  вп'ються  терени,
Й  гойдають  ген,  на  колючках  дощі,
А  подорожнім  -  чіпляються  в  плащі  .
Й  мене  смикув  за  рукава,
Гайнула  геть  з  мого  плеча  сова  -  
красуня...,  чиста..,  білопера,..
Зима  -  чиясь  омріяна  химера.

На  мить  спинюся,  перепну
Дарунок  Жовтня  -  хустину  вогняну,
Й  з  надією,  крізь  рік  піду  собі  по  волі,
бо  мені  Осінь  написана  на  Долі.




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2023
автор: олена гай