Я живу у світі вже давно,
Хочеться всю землю обійняти,
І зігріти світ своїм теплом,
Жить творить і мріять, й працювати.
Хочу небагато від життя,
І не розчаровуюся в людях,
Не тягнусь до влади й визнання,
Просто я живу, творю й працюю.
Розумію я - бузмежний світ,
В нім степи, ліси і гори,
Синє небо й простір голубий,
І моє село в малім районі.
Промайнули роки золоті,
Хоч і важко дуже було жити:
Батько мій загинув на війні,
Мама вчила нас добро творити...
Спогади несуть мене в село,
Вулиці мої - моя колиска.
Дозрівало, як в степу зерно:
Сповнене надій моє дитинство.
Босоноге, в злиднях і журне,
І вогнем обпалене й війною,
Добротою рідних осяйне,
І таке прекрасне, й неповторне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2023
автор: геометрія