Повернувся хлопець бравий
З армії додому,
Та й розказує про службу
Дідові старому:
"Не страшний ніхто нам, діду,
Маємо ракети:
Ті, що ціль накрити можуть
На краю планети.
Видають нам, коли треба:
Карту, на которій
Видно води океанські,
Тобто акваторій.
Ми наводимо ракети
В ті місця заочно,
Запускаєм і влучаєм
Ідеально точно.
Дід радіє, як дитина:
"Козацькому роду,
Як казали предки наші,
Нема переводу.
Можу, синку, розказати,
Тільки по секрету:
Колись були й запорожці
Зробили ракету.
Як за море повтікали
Кляті супостати,
Козаки їх із гармати
Не могли дістати,
То взялися за сокири,
Довго гріли чуба,
І ракету змайстрували
Із товстого дуба.
Затаскали в ту ракету
Пороху сім бочок,
Та, направивши за море,
Й бухнули разочок.
Уявляєш, скільки лиха
Клятим наробили,
Якщо тільки на цім боці
Десятьох убили!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2023
автор: геометрія