вона мовчала довго і тривожно
був час мовчати
час не говорити
її зелені очі стали чорні
не від тривог
від мрій , що не здійснити
хіба свобода дістається правді ?
хіба законом є вчорашній день ?
вона жила життя і поспішала
їй на сьогодні двадцять і чотири -
все...
не озиратися
не скніти у жалобі
ще будуть дні
ще є запас на міць
вона втрачала час
і міф ілюзій
ще жодної не втіливши із мрій
одна година
дві
двадцять чотири
все , як і вчора - да́рма , що нове
мовчати певно краще , ніж кричати
в мовчанні все ж є дещо золоте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995522
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2023
автор: Лана Краска