Повій, вітре, із-за гаю
Всевидющий ти - я знаю.
Світить вже осіннє сонце,
Смуток, жаль в моїм віконці...
Всевидющий ти - я знаю.
Де ти тільки не буваєш
На все згори споглядаєш,
Як прокляті вороженьки
Рвуть, плюндрують землю-неньку.
На все згори споглядаєш.
Повій, вітре, з степу, поля,
Де козача тяжка доля:
Молодецька кров стікає,
Кінця й краю в цім немає.
Де козача тяжка доля.
Повій, вітре, із-за моря
Забери з Вкраїни горе.
Поможи, щоб зе'млі наші
Всі очистити від раші.
Забери з Вкраїни горе.
Повій, вітре, з України
Розкажи, як ворог гине:
Козаки наші солдати
Орків так женуть завзято !
Розкажи, як ворог гине.
Рознеси по цілім світі,
Як в бою Вкраїни діти:
Землю мужньо захищають,
Перемогу здобувають.
Як в бою Вкраїни діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2023
автор: Галина Лябук