[i]Забути - не пробачити...[/i]
Розсипано в ніч бездиханне суцвіття,
Змінено думу прийдешніх морів.
Сковані хвилі, за часом граніття,
Б'ються за мохи незнаних полів.
Зліплено зовсім далекі пустелі...
Хитається човен у тіняві сит,
А сонця несуть у найперші дуелі,
Збиваючи цифри несказаних літ.
А сонця несуть у сумні океани...
Тільки дванадцять найперше-годин...
І тішаться хмари, що знову із нами,
І плине ріка невгамовних перлин.
Супротив лишає невгадані ниви.
Човен колише все те, що живе.
Година лишає хвилину на зливи,
А води стікають...у ніжне старе...
04.09.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2023
автор: Сара Ґоллард