прозирав привид крізь серпанок,
І, підкорюючись привиду,
За серпанком ховаючи в темниці душу,
І все, що він зберігав, збирав в собі
І вирощував всі свої страхи привид,
Та відбив у жестах, у очах і стиснутих губах,
Відкриваючи небу своє обличчя,
Як у єдиному лиці картину
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2023
автор: NaTa Ly