Сива осене, вітрові вірна,
Ти печальна, хоча й золота.
Твоїм витівкам я не покірна!
Мене мучить твоя самота.
Ти зриваєш зажурене листя
І закручуєш швидко у вир.
Тра́ви вітром прудким розплелися,
Віддалися в осінній ясир.
Моя муза, на вітрі змарніла,
За наснагою вдаль вируша.
В пелюшках у зими сніжно-білих
Знов народиться світла душа.
https://www.youtube.com/watch?v=K45pDTpm4lY
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2023
автор: Тетяна Мошковська