Плесо життя. Світлі миті.
Я – у повітряній сукні.
Очі далекі блакитні
В римі незримо присутні.
Спогади теплі розбризкав
Сон між сонету й кансони.
Затишна неба колиска
Вірші наспівує сонно.
Втішні зірки – ластовинням,
Хмари, як листя дубове.
Гойдалки рип колискову
Тиху виводить невинно…
Сповіддю каже: ця сутінь –
Час, що без тебе спинився.
Лю́ляє сяючу сукню,
Лірику, мрії та сни всі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2023
автор: Білоозерянська Чайка